- вибілювання
- —————————————————————————————вибі́люванняіменник середнього роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
вибілювання — я, с. Дія за знач. вибілювати. Вибілювання пряжі … Український тлумачний словник
вибільний — а/, е/, спец. Стос. до вибілювання. || Признач. для вибілювання … Український тлумачний словник
вибілювач — а, ч. Засіб для вибілювання … Український тлумачний словник
вибільник — а/, ч. Робітник, фахівець із вибілювання … Український тлумачний словник
недобілений — а, е. Недостатньо витриманий на сонці чи морозі з метою вибілювання (перев. про полотно). || Пошитий з такого матеріалу … Український тлумачний словник
стелити — стелю/, сте/лиш, недок., перех. 1) Класти, розкладати що небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати. || також без додатка. Розкладати постільні речі, готуючи місце для сну. 2) Розстилати, розкладати на поверхні землі для… … Український тлумачний словник
стелище — а, с., с. г. Місце, де розстилають льон, коноплі для вимочування під дощем, у росі або полотно для сушіння, вибілювання на сонці … Український тлумачний словник
недобілений — на, не, Пр. 1. Недостатньо витриманий на сонці з метою вибілювання (про полотно). 2. Незакінчена побілка приміщення … Словник лемківскої говірки